ГІДРОФІЛЬНА РЕЧОВИНА (набухаюча і ненабухаюча) — речовина, яка не розчиняється у воді, але добре змочується водою, тобто виявляє щодо води поверхнево-гідрофільні властивості. Рідкі лікарські форми з такими речовинами становлять мікрогетерогенні дисперсні системи, які складаються із твердої дисперсної фази і рідкого дисперсійного середовища (суспензії). Частинки Г.р. добре змочуються дисперсійним середовищем, і навколо кожної утворюється водна (сольватна) оболонка, яка перешкоджає агрегації дрібних часток у більші, тому суспензії Г.р. більш стійкі, ніж гідрофобних. До ненабухаючих Г.р. належать магнію окис, цинку окис, вісмуту нітрат основний, магнію карбонат основний, біла глина, крохмаль, тальк. Для отримання таких тонкоподрібненних лікарських речовин рекомендується розтирати їх спочатку в сухому вигляді, а потім (за правилом Дерягіна) з половинною кількістю води чи іншою рідиною. Твердість подрібнюваної речовини знижується, змочувальні рідини проникають у дрібні тріщини твердих часток і чинять розклинювальний тиск (Рр), який діє протилежно стягувальному лапласівському тиску (Рл). Мікротріщини розширюються і відбувається подальше подрібнення речовини (ефект Ребіндера). Г.р. легше руйнуються у присутності води, ніж неполярних рідин. Якщо ненабухаюча Г.р. відзначається більшою щільністю і високим ступенем дисперсності (вісмуту нітрат основний), то для одержання стійкої суспензії застосовують прийом скаламучування з метою фракціювання частинок. Тверді речовини змішують із рідиною у 5–10-кратній кількості й залишають у спокої на 2–3 хв. Більші частинки осідають, а скаламучену суміш зливають. Залишок знову розтирають із новою порцією води і прийом повторюють, поки вся речовина не буде переведена в тонкодиспергований стан. Стійкість суспензій із Г.р. значно підвищується, якщо додаються речовини, що збільшують в’язкість дисперсійного середовища (напр. цукровий або інші сиропи).
При приготуванні суспензій із набухаючих Г.р. (танальбін, теальбін) тверду речовину спочатку розтирають у сухому вигляді, а потім змішують із половинною кількістю води, не розтираючи.
Кондратьева Т.С., Иванова Л.А., Зеликсон Ю.И. и др. Технология лекарственных форм. — Т. 1. — М., 1991; Перцев І.М., Шевченко Л.Д., Чаговець Р.К. Практикум з аптечної технології ліків. — Х., 1995.